Чому ви думаєте, що диявол перш ніж опанувати вашу душу, постукає в двері і скаже: «Привіт, я диявол, відкривай, я прийшов, щоб пограбувати, побити та вбити».
Диявол ніколи не стане перед вами явно. Один з найпотужніших видів зброї ворога сьогодні – ОБРАЗА. Ця куля майже непомітна, але проникає дуже глибоко.
Як бути впевненим, що пробачив не лише на словах, але й у серці?
Молитися доти, поки при зустрічі з цією людиною не буде відчуття свободи і радості. Саме внутрішній стан радості при зустрічі зі своєю проблемою, ситуацією і людьми, які завдали болю, свідчить про прощення. Це підтвердження перемоги над ситуацією. Повне прощення можливе лише з Богом, в прославі і поклонінні, коли одного дня розумієш – я вільний. Якщо ж у тебе інша реакція, значить нічого не змінилося.
Чи можна пробачити, любити, але не поважати людину?
Говорити легко, а от на ділі важко. Можна говорити «я люблю тебе», але насправді не любити. Любов прощає, але чи повинні ми поважати, коли прощаємо? Бог любить усіх, але це не означає, що Він всіх поважає, і це не означає, що Він з усіма співпрацюватиме. Бог любить найбільшого грішника, злочинця, убивцю, але це не означає, що Він поважає їх. Повагу треба заслужити, а любов – це дар. Любов – дар від Господа, отримуючи який, ми повинні зуміти цей дар кому-небудь передати. А повага – це процес спілкування і відносин. Хоча, якщо я захочу знайти за що поважати, то знайду.
Я знаю, що є люди, які вважають мене своїм ворогом. Я намагаюся побачити в них щось добре і звертати увагу лише на позитивні риси. Це робить мене вільним. Треба культивувати, формувати в собі правильний характер. Спробуймо завжди дивитися на правильні речі, звертати увагу на переваги, але не намагаймося лише робити це самотужки. А за допомогою молитви, через призму Слова Божого, в спілкуванні з Господом. Якщо ти розумієш, що тобі важко це зробити, проси у Бога сил.
Щоби бути чистим перед Богом, слід пробачити усім та жити з усіма в мирі. Але чи треба чекати, поки Бог сам не скаже “Дій, серце тієї чи іншої людини готове”?
Не треба робити будь-що «про всяк випадок». Треба бути чесним, тому краще сісти поговорити, ніж просто йти і просити прощення. Я бачив жінок, які писали листи своїм мертвим батькам. Їм не потрібна була відповідь, вони хотіли вилити серце і звільнитись, бо коли тебе мучить осад на душі, слід витягти його назовні перед Богом, щоб отримати свободу.
Коли їсть хтось поруч – ви не стаєте ситими і навпаки. Не чекайте від людей першого кроку. Зробіть його першими, будьте мудрими і пам’ятайте, що все робиться заради Бога і з Його допомогою.
Адаптація Тетяни Трачук
